Значення слова «війна» у ХХI столітті

Війна буде повторюватися до тих пір,

поки питання про неї буде вирішуватися

 не тими, хто помирає на полі бою.

Анрі Борбюс

         Ми живемо у ХХI столітті. І здавалось би, нащо нам війна? Чи не можемо ми вирішити свої проблеми іншим шляхом? Чому вмирають невинні діти? І хто поверне родині батька, сина чи брата? На ці питання ніхто не може відповісти. Мені інколи здається, що просто це нікого не цікавить..

  Нащо починати війну, якщо нічого вона доброго не принесе? На мою думку, будь – яке питання чи проблему можна вирішити без зброї. Тільки подумайте, що ми отримуємо після війни? Це мільйони загиблих, зруйновані школи, житлові будинки, дитячі садки. Почати війну легко, а спробуйте потім це все відбудувати. На це підуть роки, якщо не десятиліття…

Війна.. Сформулювати значення цього слова не важко. Але тільки той, хто бачив на власні очі війну і її наслідки, зможе сказати, що таке справжня війна. З погляду історії, війна – це складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами.
         То чи варто віддавати мільйони життів невинних людей, щоб вирішити якусь проблему? Звичайно, ні! З дитинства нам кажуть, що війна – це погано. Але чому, коли ми виростаємо, ми забуваємо про це? Невже не можна зрозуміти, що у ХХI столітті проблеми вирішуються не війною..
         Чому діти плачуть? Адже кожен малюк від народження заслуговує на родину, піклування, любов. Чому хтось вирішує кому жити, а кому ні? Наскільки я знаю, то Бог в нас один.

Хлопці, які ще вчора сиділи за шкільною партою, сьогодні тримають в руках зброю. Нащо це все? Матері ночами не сплять, хвилюються, щоб син чи чоловік повернувся живий додому..

В мене виникає одне – єдине питання: «Кому це потрібно і хто в цьому зацікавлений?».

Невже всі забули історію? Ну як можна забути війну, у який загинули мільйони людей? Може дійсно це комусь потрібно? Але нащо? Напевно, я ніколи цього не зрозумію..

         Я щиро вірю, що ті люди, які почали війну, будуть покарані. Мені тільки 16 років, і, на жаль, я нічого не вирішую в цьому дивному, на мій погляд, світі. Але я знаю одне: ніхто не вартий того, щоб розпоряджатись долями мільйонів людей. Жодна людина не має права вирішувати кому жити, кому ні!

         В цьому злому світі я хочу вірити в добро. Але як? Кожен день з новин я дізнаюсь про те, що когось вбили, зґвалтували, що в якійсь країні діти страждають від голоду.. Чому люди знаходять гроші на зброю для війни, а для маленьких дітей – сиріт не можуть знайти шматок хлібу? Поки люди думають тільки про себе і ніколи не задумуються про інших - війни будуть завжди..

         Люди, які не знають своєї історії – не мають майбутнього.. В ХХI столітті ми з цим зіштовхнулись. Ми забули, якою ціною нам дісталась свобода і незалежність.. Українці на смерть стояли на цих «мирних демонстраціях». Вони боролись за наше майбутнє. Я всім серцем вдячна їм, за мирне небо над моєю головою. Я завжди буду пам’ятати, що вони загинули заради мого майбутнього і майбутнього моїх однолітків. Але так само я прошу і вас не забувати про це.

         Я бажаю всім матерям і дружинам дочекатись з війни живими своїх дітей, чоловіків, і родичів. За нами правда. З нами Бог.

• Учениця 10 класу
• Новоставецької ЗОШ I – III cm
• Кириченко Катерина